Електроліти: що це таке, про що свідчить порушення балансу та коли звернутися до лікаря

Електроліти — це солі, розчинені в рідинах організму, концентрація яких має залишатися в дуже вузьких межах, щоб працювали м'язи, серце й нервова система. Коли рівень електроліту, наприклад натрію чи калію, надмірно зростає або падає, можуть з'явитися втома, судоми в м'язах, сплутаність свідомості, а в найважчих випадках — порушення серцевого ритму. Найчастіше причиною є втрата рідини через блювання, діарею або рясне потовиділення, але до порушення можуть призводити також хвороби нирок, гормональні захворювання та деякі ліки. У цьому матеріалі розглянуто, що роблять електроліти, як проявляється їхній дисбаланс, як його лікують і коли ситуація потребує оцінки лікаря.

Електроліти коротко: що це таке

Що таке електроліти, найлегше зрозуміти на буденних прикладах: натрій із кухонної солі та калій з овочів і фруктів — це електроліти, коли вони розчинені в рідинах організму. Електроліт — це речовина, яка під час розчинення у воді розпадається на електрично заряджені частинки, тобто іони. В організмі до них належать натрій, калій, кальцій, магній, хлорид, фосфат і бікарбонат. Вони є і всередині клітин, і в рідині поза клітинами, але в різних кількостях. Саме ця різниця концентрацій змушує працювати нервові та м'язові клітини.

Організм суворо контролює концентрацію електролітів. Нирки регулюють, скільки кожної речовини виводиться із сечею, а гормони керують і відчуттям спраги, і затримкою рідини та солей. У здорової людини ця система працює непомітно, навіть якщо харчування та кількість випитої рідини змінюються з дня на день.

Кількість електролітів і кількість рідини тісно пов'язані між собою. Наприклад, рівень натрію в крові насамперед показує, скільки води в організмі припадає на кількість натрію. Тому порушення балансу електролітів майже завжди розглядають разом із водним балансом.

Найважливіші електроліти та їхні функції

Кожен електроліт має власну роль, і всі вони впливають один на одного. Калій і магній, зокрема, беруть участь у регуляції серцевого ритму, а натрій керує водним балансом. Нижче описано ті електроліти, порушення яких найчастіше трапляються в повсякденному житті та в медичній практиці.

Натрій

Натрій — головний електроліт рідини поза клітинами. Він визначає розподіл рідини в організмі й бере участь у проведенні нервових імпульсів. Рівень натрію в крові дорослого зазвичай становить 137–145 ммоль/л, і цей показник безпосередньо відображає водний баланс.

Калій

Калій міститься переважно всередині клітин, а кількість, яку вимірюють у крові, становить лише невелику частину його загального обсягу. Попри це він надзвичайно важливий для роботи м'язів, і насамперед серцевого м'яза. Референтний інтервал калію в крові дорослого — приблизно 3,3–4,9 ммоль/л, а межі в різних лабораторіях можуть трохи відрізнятися.

Кальцій

Більша частина кальцію зосереджена в кістках, і лише мала частка циркулює в крові. Рівень кальцію в крові регулюють прищитоподібні залози та вітамін D. Референтний інтервал становить приблизно 2,15–2,51 ммоль/л, а кальцій впливає на скорочення м'язів, роботу нервів і ритм серця.

Магній

Магній бере участь у сотнях обмінних процесів. Загалом в організмі його приблизно 20–28 грамів, понад половина міститься в кістках, тому частка, яку можна виміряти в крові, не досягає й відсотка. Нормальний рівень магнію в крові становить 0,71–0,94 ммоль/л.

Симптоми порушення балансу електролітів

Легке порушення балансу електролітів часто взагалі не дає симптомів і виявляється випадково під час аналізу крові. Наприклад, трохи знижений натрій, 130–135 ммоль/л, зазвичай нічого не викликає. Лише виразніша або швидко розвинена зміна дається взнаки, а прояви залежать від того, який саме електроліт порушений.

До поширених симптомів належать втома, слабкість, головний біль, нудота, м'язовий біль і судоми м'язів. Коли натрій у крові помітно падає, може з'явитися сплутаність свідомості, а в тяжкому стані — напади судом. Надто низький калій може виявлятися м'язовою слабкістю, втомою та запорами й підвищує ризик порушень ритму серця. Надто високий калій викликає втому, м'язову слабкість і незвичні відчуття в кінцівках.

За низького кальцію можуть з'являтися поколювання в пальцях рук і ніг та навколо рота, а м'язи судомлять. Надто високий кальцій може проявлятися втомою, відсутністю апетиту, симптомами з боку живота, труднощами з концентрацією та сплутаністю свідомості. Нестача магнію може спричиняти м'язову слабкість, судоми, тремтіння та порушення ритму серця, а за тяжкого дефіциту — і напади судом.

Ці симптоми не є ознаками одного конкретного електроліту: однакові прояви можуть мати багато різних причин. Тому сама лише судома чи втома ще не означає, що баланс електролітів порушений. Якщо симптомів кілька, вони тривають довго або на тлі є хвороба чи блювання та діарея, ситуацію варто з'ясувати.

Причини порушення балансу електролітів

Найпоширеніша причина дисбалансу електролітів — втрата рідини та солей. Тривале блювання або діарея забирають з організму і воду, і натрій, і калій. Якщо питво не компенсує втрати, концентрації починають змінюватися. Рясне потовиділення в спеку чи під час навантаження може спричинити те саме, особливо якщо рідину не п'ють зовсім або п'ють дуже багато лише води.

Нирки відіграють ключову роль, тому хвороба нирок є однією з найважливіших причин. Коли нирки не виводять калій належним чином, його рівень у крові може підвищитися, і найпоширенішою причиною зростання калію є саме ниркова недостатність. Гостре ураження нирок також може розвинутися внаслідок зневоднення, і на початку воно часто зовсім не дає симптомів, тож діагноз ґрунтується на лабораторних аналізах.

Ліки впливають на електроліти по-різному. Сечогінні засоби, тобто діуретики, є найпоширенішою причиною зниження калію в крові, а деякі з них можуть знижувати й натрій. Відомо, що деякі препарати для лікування підвищеного тиску та серцевих хвороб, а також окремі засоби від епілепсії та депресії впливають на рівень натрію чи калію. Проте ліки не слід припиняти самостійно: з тривогою краще звернутися до лікаря, який оцінить ситуацію індивідуально.

Порушення кальцію та магнію мають власні типові причини. Тяжкий дефіцит вітаміну D, порушення всмоктування, як-от целіакія, і пізня стадія хвороби нирок можуть знижувати кальцій у крові. За дефіцитом магнію найчастіше стоять порушення всмоктування, сечогінні засоби, надмірне вживання алкоголю, хвороба нирок, погано компенсований цукровий діабет, тривала діарея або тривалий прийом засобів, що знижують кислотність. Сама лише нестача в раціоні зазвичай не пояснює ці стани.

Гормональні захворювання також належать до причин. Підвищена функція прищитоподібних залоз — найпоширеніша причина високого кальцію, а нестача гормону прищитоподібних залоз, наприклад після операції на щитоподібній залозі, може його знижувати. Недостатність надниркових залоз може підвищувати калій, а рясне вживання лакриці — знижувати його. Тяжке недоїдання, зокрема розлади харчової поведінки, також може спричиняти нестачу калію.

Зниження натрію може бути пов'язане й із тим, що в організмі залишається надто багато води. Хвороби серця чи нирок, деякі онкологічні захворювання, а також сильна нудота й біль можуть посилювати виділення антидіуретичного гормону, через що вода затримується в організмі. Здорова людина переносить кілька літрів води, якщо п'є їх упродовж кількох годин, але швидке випивання дуже великого об'єму води може розбавити натрій.

Зневоднення та електроліти

Зневоднення означає, що організм втрачає більше рідини, ніж отримує. Разом із рідиною йдуть солі, тож зневоднення майже завжди є випробуванням і для балансу електролітів. Причинами бувають блювання, діарея, гарячка, рясне потовиділення, недостатнє питво, а за цукрового діабету — високий рівень глюкози в крові, який посилює сечовиділення.

Підвищений натрій у крові зазвичай свідчить, що води надто мало порівняно з натрієм, а не що людина їла забагато солі. Легке зневоднення проявляється спрагою, сухістю в роті та темнішою сечею. У тяжчому стані можуть виникати посмикування м'язів, сплутаність свідомості та судоми, а підвищення натрію понад 155 ммоль/л — це вже серйозна ситуація.

У літніх людей відчуття спраги може слабшати, а маленькі діти не вміють сказати, що хочуть пити, тому в них зневоднення може розвиватися непомітно. У дитини його ознаками є сухі губи й рот, запале тім'ячко у немовлят, рідше сечовипускання, сонливість і млявість. Якщо немовля не мочиться понад 4–6 годин, це привід звернутися по допомогу.

У спеку втрата рідини та солей може призвести до теплового виснаження, а в найгіршому випадку — до теплового удару. Попереджувальними ознаками є слабкість, нудота, сплутаність свідомості й особливо суха шкіра, яка свідчить, що потовиділення припиняється. Відчуття спраги не є надійним орієнтиром, тому допомагають регулярне питво та спостереження за кольором сечі.

Під час спорту та важкої роботи просто неба потовиділення забирає рідину й солі впродовж кількох годин. Під час короткого тренування організм зазвичай справляється без особливих заходів, але тривале навантаження в спеку може виснажити запаси. Судоми, запаморочення та незвичайна втома під час навантаження свідчать, що доречні перерва, відпочинок і питво.

Аналіз крові на електроліти: коли електроліти вимірюють

Баланс електролітів оцінюють за допомогою аналізу крові, у якому зазвичай визначають натрій і калій, а за потреби — кальцій, магній та інші показники. Часто додають креатинін, який відображає роботу нирок. Аналіз крові на електроліти дає змогу побачити, чи порушені водний баланс або функція нирок, навіть коли симптомів мало.

Цей аналіз призначають, коли блювання чи діарея тривалі або сильні, коли є підозра на зневоднення, а також коли проявами є сплутаність свідомості, м'язова слабкість чи порушення ритму серця. Його також роблять, якщо людина приймає сечогінні або інші препарати, що впливають на баланс електролітів, і під час спостереження за хворобами нирок та гормональними захворюваннями. У лікарні показники контролюють неодноразово, бо інфузійна терапія їх змінює.

Зразок крові зазвичай беруть із вени. Роботу нирок оцінюють за креатиніном і аналізом сечі, оскільки нирки регулюють електроліти. У разі тяжких порушень лікар може перевірити й ритм серця, адже калій і кальцій впливають на його роботу.

Результат завжди інтерпретують разом із симптомами, захворюваннями та ліками. Невелике відхилення не обов'язково потребує чогось, крім спостереження чи з'ясування причини. Щодо магнію, показник у крові може бути нормальним, навіть коли всередині клітин є нестача, тож результат не завжди відображає повну картину.

Електроліти та регідратація: лікування порушення балансу, харчування і стаціонар

Лікування залежить від того, який електроліт порушений, наскільки сильно і з якої причини. Першим кроком завжди є з'ясування та лікування основної причини. Легке порушення часто виправляється, коли блювання чи діарея минають і надходження рідини нормалізується.

За легкого зневоднення найважливіше лікування — пероральна регідратація, тобто відновлення рідини через рот. За рекомендаціями медичних джерел, під час гострої діареї головне — відшкодовувати втрачену рідину так само швидко, як вона виводиться. Підходять вода, розведений сік, чай, бульйони та молоко, а трохи солі можна отримати з солоних страв. Рясне питво лише дуже солодких напоїв може погіршити діарею, бо цукор притягує воду в кишечник.

Для пероральної регідратації існують також готові питні розчини із солями та глюкозою, які застосовують для лікування й профілактики зневоднення. Вони відшкодовують не лише рідину, а й втрачені солі, і їх використовують насамперед у дітей та за тривалої діареї. Придатність розчину й обсяг залежать від віку та ситуації, а в неясних випадках варто порадитися з медичним працівником. Їсти можна, якщо є апетит, бо їжа не погіршує діарею, а грудне вигодовування продовжують.

У тяжчих випадках лікування проводять у лікарні. Внутрішньовенна інфузія відновлює дефіцит рідини та втрату солей, а за потреби електроліти вводять у вену під ретельним контролем. Наприклад, за надто низького натрію лікування залежить від причини: втрату солі компенсують сольовим розчином, а за надмірної затримки води застосовують обмеження рідини та лікування причини. Надто швидке виправлення може бути небезпечним, тому, наприклад, високий натрій знижують повільно.

За порушень калію, кальцію та магнію лікування також залежить від причини. Низький показник можна коригувати через рот або внутрішньовенно, а в тяжких випадках — у лікарні. Високий калій у тяжких випадках потребує стаціонарного лікування, а за тяжкого стану, спричиненого хворобою нирок, може знадобитися діаліз. Лікування високого кальцію спрямоване на причину, наприклад на лікування надмірно активних прищитоподібних залоз. Питання про добавки чи ліки завжди вирішує лікар індивідуально.

Джерела електролітів у їжі та напоях

Звичайне різноманітне харчування покриває потребу здорової людини в електролітах. Магній надходить із зернових продуктів, овочів, картоплі, фруктів і ягід, а також із кави, мінеральної води та молочних продуктів. Кальцій отримують насамперед із молочних продуктів, а калій — із багатьох овочів, коренеплодів, фруктів і ягід. Натрій надходить переважно із солі в їжі.

Нестача в раціоні рідко спричиняє порушення електролітів у здорової людини. Наприклад, калій у крові здорової людини не може надмірно зрости від їжі, бо нирки виводять надлишок. Дефіцит магнію лише через їжу трапляється вкрай рідко, а причиною частіше є порушення всмоктування, діарея, надмірне вживання алкоголю чи прийом ліків.

Спортивні напої та готові напої з електролітами містять солі, часто й цукор, а потреба в них залежить від ситуації. У повсякденному житті або під час короткого тренування достатньо води й звичайної їжі. Під час тривалого, спекотного й виснажливого навантаження відшкодування солей може бути виправданим, але надмірне вживання лише води, навпаки, може розбавити натрій.

Підтримання балансу електролітів і профілактика

Підтримання балансу здебільшого складається зі звичайних речей. Регулярне питво, різноманітне харчування й належне лікування хвороб зазвичай утримують електроліти в нормі. Літнім людям рекомендований обсяг рідини зазвичай становить 1,5–2 літри на добу, а підтримка доглядальників або близьких допомагає, якщо відчуття спраги ослабло.

Під час кишкової інфекції відшкодування рідини з самого початку запобігає зневодненню. У спекотну погоду варто легко одягатися, робити перерви й привчати організм до тепла впродовж 10–14 днів перед важким навантаженням. Якщо ви приймаєте сечогінні засоби або маєте хворобу нирок чи серця, лікар може спланувати контроль за допомогою аналізів крові.

Додаткова сіль не допомагає запобігти низькому натрію. Якщо організм схильний затримувати воду, надмірного питва слід уникати, а причину варто з'ясувати з лікарем. Рясне вживання лакриці варто обмежувати, оскільки воно може знижувати калій.

До зневоднення схильні літні люди, маленькі діти й люди з хронічними хворобами. У них блювання, діарея чи гарячка можуть швидко порушити водний баланс, тож рання компенсація рідини дуже важлива. Якщо пити не виходить або самопочуття погіршується, не слід довго чекати, а варто звернутися по медичну допомогу. На тлі зневоднення може розвинутися й гостре ураження нирок, лікування якого починають у лікарні з регідратації.

Коли звернутися до лікаря

Удома можна спостерігати за станом, якщо йдеться про нетривалу кишкову інфекцію і пити вдається. Тоді достатньо відшкодовувати рідину та солі, легко харчуватися й відпочивати. Симптоми мають бути легкими, а самопочуття покращується за кілька днів.

До лікаря варто звернутися, якщо блювання чи діарея тривають понад два тижні, температура піднімається вище 38,5 градуса або пити не вдається. Так само слід учинити, якщо сеча тривалий час темна або її дуже мало, якщо судоми м'язів і слабкість повторюються або якщо ви приймаєте сечогінні засоби й почалася кишкова інфекція. У маленьких дітей, літніх людей і людей із хронічними хворобами поріг для звернення по оцінку нижчий.

Невідкладна допомога потрібна за сплутаності свідомості, незвичної сонливості, судом, непритомності, вираженої м'язової слабкості або відчуття порушення серцевого ритму. Кривава діарея, сильний біль у животі та суха шкіра в спеку також є підставою звернутися до відділення невідкладної допомоги. У маленького немовляти тривожними ознаками є сонливість, запале тім'ячко та відсутність сечовипускання. У критичній ситуації телефонуйте за номером екстреної допомоги.

Як Dokport може допомогти за підозри на порушення балансу електролітів

Якщо кишкова інфекція виснажила сили або ви підозрюєте, що баланс електролітів порушений, лікар на відстані через Dokport може швидко й зручно оцінити ситуацію в чаті. Лікар розпитає про симптоми, питво, захворювання та ліки й оцінить, чи стан можна спостерігати вдома, чи потрібні додаткові обстеження. Так вам не доведеться самостійно гадати, що відбувається.

За потреби лікар скерує на аналізи крові, очний прийом або до відділення невідкладної допомоги, якщо симптоми потребують ретельнішого обстеження. Лікар самостійно вирішує, яке лікування потрібне в конкретній ситуації. Дистанційний прийом не підходить за тяжких симптомів, як-от сплутаність свідомості чи судоми, коли потрібна негайна допомога.

Підсумок

Електроліти, тобто натрій, калій, кальцій, магній та інші солі, підтримують роботу м'язів, серця й нервової системи. Порушення найчастіше виникає через втрату рідини, хворобу нирок або ліки, а в легкій формі воно часто минає без симптомів. Аналіз крові показує концентрації, а лікування залежить від причини: за легкого стану достатньо регідратації та їжі, за тяжкого потрібне лікування в стаціонарі. Сплутаність свідомості, судоми й відчуття порушеного ритму серця — ознаки, за яких слід негайно звернутися по допомогу.